
Колись давно на землі жили різні серця. Кожне із них мало свою вібрацію, своє звучання. Почуття, які проживали серця, були різними і музика відповідно не завжди звучала гармонійно.
Одного разу маленьке Серце вирішило дізнатись, як то воно стати великою любов’ю. Там, де воно зростало, було сухо і незатишно, лише час від часу Серце знаходило для себе живильну вологу емоційної уваги. Завдяки цьому воно впізнавало, яке воно, вчилось взаємодіяти з іншими, відчувало себе живим.
Але шрами від тих днів, коли волога зовсім на нього не потрапляла, міцно в’їлися і могли боліти. Тоді серце зачиняло свої дверцята і горювало. «Я знову не таке, мене не хочуть бачити, прагнути любові й уваги соромно, у світі немає тих, хто мене любить таким як я є, любити страшно, бо тоді ти вразливе, ти нікому непотрібне» – ці, та подібні думки вихором проносились і закривали блакитне небо.
Та світ влаштований дуже мудро і коли Серце виросло, воно вирішило дізнатись з якого місця доноситься цей страшний чорний вихор, щоб нарешті припинити ці страждання в період засухи. Зазвичай негода насувалась із-за гірського хребта сумнівів та смутку. А от ті, хто зміг подолати гори, потрапляли на берег цілющого океану.
Серце уже давно чуло про океан тихої любові і мудрості. Ті, хто зміг потрапити і скупатись у водах океану, здобували дивовижну властивість бачити глибше та зцілювати інших однією своєю присутністю. Говорили, що його солоні води мають здатність загоювати сердечні рани та розчиняти будь-який біль.
Шлях, що вів до океану, називався дорогою пізнання. Подейкували, що звідти серця повертались зовсім іншими, тож не кожний сміливець наважувався на нього ступити. Але наше юне Серце було не з лякливих.
На початку шляху перед ним постали гори сумнівів, тож довелось шукали стежину поміж каміння. Саме вона вказала, що тут теж проходили інші серця. Не так далеко наше Серце зупинилось, бо почуло стогін. Обабіч стежки лежало ще одне Серце і його ноги були збиті ущент об гостре каміння, а червоне тіло засихало від спеки. Серце плакало та жалілось, що розраховувало на те, що дорога буде легкою, що знайде тих, хтось потурбується про нього, але по факту залишилось ні з чим.
Наш Герой спинився, у нього були деякі запаси води, їжі, йод, лейкопластир та запасне взуття. І тут Серце зрозуміло важливу істину. Якщо тебе навчили турбуватись про себе на фізичному рівні, розраховувати на себе, то це уже є про любов. Разом вони відновили сили і рушили далі. Незабаром подорожні спустились у долину розчарування, де на березі озера емоцій сиділо ще одне серце, яке буквально розпухло від води.
- Що трапилось? - запитали наші подорожні.
- Я уже потопаю від емоцій інших людей, вони зливають усе на мене, - плачучи відповіло стражденне серце.
- Давай, тримай це рятівне коло, воно допоможе зібрати себе докупи і надасть форму.
І в той час наше Серце зрозуміло, що ті обмеження, від яких було боляче в дитинстві, давали змогу зберегти суттєве і захистити від зайвого. Під час подорожі у нашого головного Героя уже була навичка, відсікати непотрібне, навіть ціною близькості. Адже любов іноді буває безпощадною - і це плата за те, щоб пробудився Дух.
Далі серця уже рухалися втрьох. Гори закінчились і перед ними з’явилось провалля страху. Перед цим проваллям сиділо ще одне Серце, погляд його був прикутий протилежної сторони, руки судомно вчепилися у поручні висячого моста, а ноги тремтіли.
- Привіт, сміливцю! То що, ти плануєш переходити? – запитали друзі.
- Я не можу, боюсь. Я не розумію, як це йти у повітрі та довіряти лише своєму імпульсу та канатам моста.
- Але ж ти прагнеш туди дістатись?
- Так, але я хочу гарантій, що не зірвусь у прірву.
- А чи знаєш ти, що успіх, приходить до тих, хто готовий ризикувати та йти у невідоме. Невже ти ніколи так раніше робив?
- Ні, я часто чекав, що інші скажуть, що робити. А коли буде невдача, то дуже зручно спихнути провину на когось. Мабуть, я дуже боюсь проживати помилки і не вмію розраховувати на силу власних рук і ніг.
- Але ж інші не знають, яке воно саме твоє щастя? – відповіло наш юне Серце.
У цей момент воно згадало себе, коли було малим, кинутим напризволяще. І лише тому, що підтримки не було, то Серце навчилось проживати невдачі, опиратись на себе і йти крізь страх. Так, це формування себе через травми, але це теж шлях.
Та зараз у них була змога допомогти іншому і розділити його почуття. Разом серця рішуче перебрались на протилежний бік і незабаром їм відкрився неймовірний вид на океан.
Безкраї простори вабили погляд, а повітря біля океану було ніби просякнуте спокоєм і благодаттю. Серця з радістю скинули свій вантаж та зайшли у цілющу воду. Тепла вода океану відновила їх сили і повернула довіру до Творця, до самого життя, до самих себе.
І коли, серця вже вийшли на берег та відпочивали, то побачили вдалині вихор страждань.
Так, це теж була невід’ємна частина природи, як світло і тінь, тепле й холодне. Та оскільки всередині у наших друзів уже звільнилось місце для розуміння природи буття, то це означало, що з’явилось право вибирати, як реагувати. Адже точка зору спостерігача здатна впливати на реальність.
«Важко зрозуміти, що таке безумовна цілюща любов, якщо ти не відчував усі її різні прояви» , - промовило наше Серце.
Воно озирнулось довкола, глянуло на нових друзів і відчуло себе більш мудрішим та дорослим. Все ж таки подорож дорогою пізнання пройшла недарма. Нові друзі нашого серця теж відчули себе більш розслаблено, адже подолавши випробування, вони відчули власну силу і водночас цінність підтримки іншого.
Океан цілющої любові шумів лагідними хвилями і передавав послання: «Все є в усьому, вибирай те, що тобі співзвучно і твори свою мелодію життя. Люблю безумовно».

«Отношения двоих»
Отношения двоих всегда начинаются с отношения к себе! В женском представлении часто присутствует идеальная картинка отношений. Ну а если что-то не складывается, то это ведь с мужчиной что-то не так. А как хорошо мы знаем сами себя?

«Дневник благодарности Роду»
Ко мне часто приходят женщины с запросом про уверенность в себе. Они хотят изменений на работе, в отношении с партнером...

«Женские желания»
Казалось, что может быть естественнее, а вот нетушки… Оказывается за столь простым предложением: «Напишите свои 30 желаний», скрывается столько всего?! Способность спонтанно реагировать, идти за своим интересом и желать – все это качества нашего «внутреннего» ребенка. И у многих людей доступ к этой эмоциональной части себя перекрыт логикой, страхом, стыдом, виной.