
Марина була іще тою кралею. Висока, смуглява, із зеленими допитливими очима – вона завжди умудрялась знаходити пригоди на свою п’яту точку. І все б то нічого, пригоди часто закінчувались благополучно, але порадіти дівчині не вдавалось. Як тільки-но щось починало йти не по плану, іскри в очах згасали, бо дівчині «світив» неприємний діалог із внутрішнім критиком. Цей внутрішній мастак так і зирив, щоб спіймати Марину на гарячому.
-Як можна було так розслабитись? А список справ, ти що забулась?! – піддавав критик масла у вогонь.
Дівчина знічено опустила плечі. Позаду міцної постаті критика визирала ще парочка персонажів - це був Страх бути неідеальною і його секретарка Трудоголічка.
В такі хвилини Марина почувала себе жалюгідною і безпомічною. В пам’яті поставали спогади, коли мама йшла на роботу, а їй малій школярці крім уроків ще залишався список хатніх справ. Звісно 8-річна дівчинка могла захопитись або щось забути і тоді строга мама не давала спуску, вичитувала на повну. І добре б, коли лише за себе.
У дівчини був ще й «прицепчик» у вигляді молодшого брата. Отож звичка відповідати за всіх і все, міцно проросла у свідомості Марини. А прагнення до ідеальності стало підсвідомою умовою заслужити любов та увагу близької людини.
У студентські роки це якоюсь мірою виручало, але тоді, коли одногрупники встигали насолодитися життям, Марина лише зубрила підручники та готувалась до заліків. Та життя бере своє. Ось уже на героїню заглядаються юнаки. І от халепа, всі як один якісь розгільдяї.
- Ти така серйозна, - говорили вони їй.
Та дівчина на це не дуже зважала, бо всередині міцно засіли мамині слова. «І звідки у тебе руки ростуть? Ти маєш робити все якнайкраще, щоб не довелося за тобою переробляти».
Звісно поруч з дівчиною часто з’являлись шибеники, бо вона несвідомо наслідувала маму і намагалась їх виховувати.
Багато років спливло з тих пір, а от ідеальність так і залишилась недосяжною. Марина вирішила вчитись на психолога і це допомогло їй чесно заглянути у темні закутки душі.
- І що ж? Коли дивитися з любов’ю до себе багато чого міняється.
- Критичність стає вмінням обирати.
- Лінь – умінням розслабитись і отримати насолоду.
- Упертість – рішучістю у відстоюванні власних переконань.
А от страх бути неідеальною ще заважав їй просувати власні послуги.
Одного разу Марина придбала навчальний курс, сіла заповнювати дати занять у щоденник і от халепа, там була помилка. Марина здивувалась. Як так? Тренер такого рівня і непорядок у датах. Та факт був фактом.
Марина уточнила приватним повідомленням і наступного дня програму уже відредагували. Технічна помилка не стала на заваді вчити те, що було цікаво. А на самому курсі однією із ключових фраз ведучої стала така: «Поки ви гадаєте, як же про себе написати, люди страждають від своїх проблем. У вас уже є досвід, тож важливо їм ділитись і допомагати».
З того часу всередині у жінки ніби спрацював якийсь перемикач. Всі живі люди і не помиляється лише той, хто нічого не робить. Отож Страх бути неідеальною тепер замінився на бажання бути справжньою і живою.
А коли ж Марина детальніше познайомилась із Внутрішнім критиком, то виявилось, що він про неї турбувався. Просто методи впливу такі, застарілі та болючі. То ж тепер жінка відправляє Критика час від часу на модернізацію, щоб завантажити програму підтримки і любові до себе.
У цій дружній компанії секретарка Трудоголічка теж стала більш добрішою і м’якою, бо таки подружилась із мудрим вибором.
І тепер, коли Марина має вибір, вона дозволяє собі більше творчості, адже життя – це радість.

«Отношения двоих»
Отношения двоих всегда начинаются с отношения к себе! В женском представлении часто присутствует идеальная картинка отношений. Ну а если что-то не складывается, то это ведь с мужчиной что-то не так. А как хорошо мы знаем сами себя?

«Дневник благодарности Роду»
Ко мне часто приходят женщины с запросом про уверенность в себе. Они хотят изменений на работе, в отношении с партнером...

«Женские желания»
Казалось, что может быть естественнее, а вот нетушки… Оказывается за столь простым предложением: «Напишите свои 30 желаний», скрывается столько всего?! Способность спонтанно реагировать, идти за своим интересом и желать – все это качества нашего «внутреннего» ребенка. И у многих людей доступ к этой эмоциональной части себя перекрыт логикой, страхом, стыдом, виной.