
Усі ми час від часу проживаємо ситуації, де нам соромно. Це почуття соціальне, бо в незначній інтенсивності допомагає нам адаптуватися в соціумі. Згадайте, як ви мимоволі замовкаєте, коли ви приходите в місце, де панує тиша.
Але часто сором стає токсичним і блокує наш контакт із самим собою, не дає проявити свій потенціал. Сором і провина типові почуття через які нас виховують, а потім уже і ми можемо навчитись використовувати це у маніпуляціях з іншими.
Іноді сором маскується під сумніви, знецінення, втому від спілкування, злість, епатажну поведінку. Причини, чому нам буває соромно, можуть бути дуже різні: вік, соціальний статус, наші заняття, риси характеру, емоції, вчинки, речі - що завгодно.
Але факт у тому, що там де почуття дитини не розділили і не допомогли прожити дорослі, в цих місцях ми відчуваємо брак підтримки і любові. Люди часто можуть соромитися злитись, вимагати своє, сумувати, активно радіти, проявляти себе не так, як того вимагає оточення. Наприклад, сім’я прагнула, щоб дитина проявляла себе яскраво, а вона про своєму психотипу більше інтроверт, і тоді вже дорослій людині соромно за те, що вона відмовляється від публічності.
Сором досить «заразне» почуття, тож це не тільки сором за власних батьків чи дітей. Наприклад, коли людина гіпервідповідальна, їй може бути соромно за поведінку іншої сторонньої людини.
В той же час, коли хтось проявляє істинне прийняття і любов, ми можемо показати себе з гіршої сторони та розслабитись. Саме контакт з такими людьми стає зцілюючим. Тобто це людина, яка може витримати і підтримати, людина, яка сама приймає себе різною. Це може бути психолог, наставник, мудрий друг, майстер, ресурсне оточення терапевтичної групи.
В тих місцях де соромно, ми мимоволі відчужуємо себе та почуваємось самотніми. Натомість щира увага від інших стає тою живильною вологою, що допомагає зростити власну внутрішню любов та підтримку. Як спеціаліст знаю це з реальної практики, оскільки веду терапевтичну групу "Все буде Арт" та бачу як учасниці розкриваються в різних сферах життя.
До написання посту мене надихнула книга психотерапевтки із Данії Ілсе Санд «Почуття сорому».
Книга написана доступною мовою та описує реальні приклади із терапевтичної практики.
Кому раджу ознайомитись? Усім, хто хоче стати ближчим до себе і жити більш повноцінно.
Книга, то як перший крок, а для реальної взаємодії запрошую на консультації. Для запису пишіть в особисті повідомлення, буду рада продуктивній взаємодії!

«Отношения двоих»
Отношения двоих всегда начинаются с отношения к себе! В женском представлении часто присутствует идеальная картинка отношений. Ну а если что-то не складывается, то это ведь с мужчиной что-то не так. А как хорошо мы знаем сами себя?

«Дневник благодарности Роду»
Ко мне часто приходят женщины с запросом про уверенность в себе. Они хотят изменений на работе, в отношении с партнером...

«Женские желания»
Казалось, что может быть естественнее, а вот нетушки… Оказывается за столь простым предложением: «Напишите свои 30 желаний», скрывается столько всего?! Способность спонтанно реагировать, идти за своим интересом и желать – все это качества нашего «внутреннего» ребенка. И у многих людей доступ к этой эмоциональной части себя перекрыт логикой, страхом, стыдом, виной.