
У Північному замку стався переполох. Усі мешканці активно обговорювали кого ж це привезла з собою Снігова Королева. Хоч не хоч, та було видно, що ця пригода схвилювала їхню господиню.
Сама ж Снігова Королева ледве зупинила шквал незвичних думок у своїй голові: «От уже цікавий хлопчисько! Що у тебе, та де?»
Як же їй добре жилося у своєму замку до цього. Спокійно, розмірено і головне передбачувано. Зранку вона прокидалася, розкривала візерунчаті фіранки і милувалась сліпучим сяйвом засніженої долини. Певної жвавості цій картині добавляла зграя снігурів. Ці сміливці єдині витримували її нордичний характер та діловито цвірінчали біля альтанки.
Потім Королеву чекала традиційна кава з льодяними вершками і корисні вівсяні оладки. Що ж, попри всі державні турботи, вона залишалась стрункою та красивою жінкою. Хоча іноді зі сторони складалось враження, що життя в ній ніби завмерло. Та сама Королева так не вважала.
- Подумаєш, почуття?! Порядок і контроль – ось на чому все тримається! – говорила вона.
І дійсно в її володіннях було все по графіку. Північний Вітер добре виконував свою роботу і відпрацьовував зарплатню. А його подружка Завірюха, хоч і крутила хвостом, але якщо вже бралась до справи, то працювала якісно.
Та ось в останньому із відряджень із Королевою сталася пригода.
- - Уявляєш, їду я містом, сніг летить з-під копит, аж тут - юрба дітлахів, – ділилась вона із Північним Вітром.
- - Звісно, я пришпорила коней, щоб швидше їх оминути, і не помітила, як позаду вчепилось на санчатах ось це Чудо! Що ж тепер робити?! Треба подумати до чого здібний цей хлопчисько.
Чудо, на ймення, Кай, був 12-річним підлітком, якому в житті не вистачало геройства та пригод. І ось зараз він стояв посеред зали, діловито шмигав носом, поблискував очима та задавав купу запитань.
- О, як же я могла розтанути від його посмішки, - бідкалась Королева.
Цей хитрун уже добряче переполовинив усі сорти морозива, що зберігались в льодовнику. А потім він придумав збудувати годівницю для снігурів і тепер їхній гамір звучить з ранку до вечора. А зала, моя тронна зала… Цей бешкетник придумав зробити тут ковзанку і мій дзеркальний паркет тепер весь у фігурних колах. То ж зараз, коли я їду на роботу, весь час очікую в замку нових несподіванок.
- І ти знаєш, Вітре, коли раніше це мене дратувало, то тепер ця спонтанність починає мені подобатись. Я навіть згадала свої навички фігурного катання.
Вітер лише посміхався у свої закручені вуса, бо насправді залюбки милувався цією кралею на паркеті.
- У спілкуванні з Каєм Королева мимоволі відкривала забуту частину себе, якою була ще в дитинстві, у той безтурботний час, коли про неї дбали тато Мороз та матінка Зима.
- - А як зараз? – спитав Північний Вітер, - можеш довірити комусь свої справи?
- - Ні, я маю про все дбати сама, - не здавалась Королева.
- «Так, самотня жінка з купою відповідальності мимоволі крижаніє», - подумав Вітер.
- - І що навіть спогади про молодого коханця не дають тобі розслабитись? – запитав він.
- - Ох, не нагадуй про той Новий рік?! Чекаєш його, чекаєш… а він прийде, закрутить голову святковим шумом на тиждень-два і знову рутина.
Та з появою Кая почалися зміни в обидві сторони. Королева відтанула емоційно, а хлопчина став більше дослухатись до історій крижаного королівства. Як не як, а йому хотілося стати спадкоємцем. Поступово він забував про своє рідне місто і про зведену сестру Герду, з якою дружив.
Час летів непомітно, то ж на появу Герди у крижаному замку ніхто не очікував.
- - Кай, мій любий, Кай! Я так довго тебе шукала! – Герда кинулась до нього з обіймами.
- Хлопець з подивом підняв очі: «Звідки взялась ця дівчина?», - читалося в них.
- - Невже ти мене не пам’ятаєш? Я Герда, згадай наш балкон, троянди, бабусю, що так нас чекає.
Хлопчина відсторонено дивився, але Герда палко обійняла його і гаряча сльоза сестри пробудила в ньому пам’ять.
Королева спостерігала за цією парою і у неї всередині пробуджувалось щось нове. Мабуть, то був доступ до чогось більш глибокого, що ховалося за кригою. Ці діти та їх щирі почуття дозволили жінці відчути і свою внутрішню дитину.
У повітрі зазвучала любов і запах скорої весни.
- О, гадаю, що скоро у нашому королівстві будуть зміни, - посміхнувся у вуса Північний Вітер.
Він давно уже планував перевести їх стосунки з Королевою у більш приватний режим.
Але про це уже у наступній історії.

«Отношения двоих»
Отношения двоих всегда начинаются с отношения к себе! В женском представлении часто присутствует идеальная картинка отношений. Ну а если что-то не складывается, то это ведь с мужчиной что-то не так. А как хорошо мы знаем сами себя?

«Дневник благодарности Роду»
Ко мне часто приходят женщины с запросом про уверенность в себе. Они хотят изменений на работе, в отношении с партнером...

«Женские желания»
Казалось, что может быть естественнее, а вот нетушки… Оказывается за столь простым предложением: «Напишите свои 30 желаний», скрывается столько всего?! Способность спонтанно реагировать, идти за своим интересом и желать – все это качества нашего «внутреннего» ребенка. И у многих людей доступ к этой эмоциональной части себя перекрыт логикой, страхом, стыдом, виной.