.jpg)
Учора над Київським морем було таке чудове небо, сірувато-рожеві хмари і блакить… Думалося про різне. Сизі води Дніпра поховали у своїх глибинах багато людських життів. Адже саме в районі нашого села радянські війська відвоювали плацдарм, з якого визволяли Київ. Можна багато говорити в контексті історії і політики про ці події. Та мене завжди цікавило те, які трансформації відбуваються у кожній людині, коли стикається «Я» людське і «Я», що підпорядковане системі.
Найважливіша війна відбувається у нашій душі. Це вибір.
Один із моїх прадідів, Винниченко Володимир Семенович, воював ще у громадянську війну, а пізніше загинув безвісти на фронтах України. Дуже шкода, що діти так і виросли не знаючи батьківської турботи. Інший прадід, Андрусь Микола Олександрович, був військовим командиром і свого часу був засуджений за те, що не повів людей на вірну смерть на передовій, як того, вимагала система. І як можна сказати герой він чи ні? Все одно це погляд зі сторони буде суб’єктивний. На той момент то було рішення його внутрішньої совісті.
Згадувала розповідь моєї бабусі Прасковії, яка у війну була 7-річною дівчинкою. Під час окупації у їх будинку поселилися німці. І коли почався наступ радянських військ, залишатись в будинку було небезпечно. Сум’яття, збори пожитків, аж тут дитина потрапила під гарячу руку німця, та так, що той кричав: «Кіндеру капут!». Але він зважив на материнські сльози і зміг приборкати себе, в душі перемогло більш людяне начало. Мати з дітьми подалися в ліс до партизан. Під час бомбування малу Пашу із трирічною сестричкою засипало землею в окопі. Бабуся вижила, а сестра ні. І навіть зараз мене не покидає думка, що у бабусі є ніби підсвідоме прагнення жити за двох. Настільки вона може знаходити для сил для всіляких справ.
Зі сторони татка його бабусю і дідуся забрали в Німеччину, а назад вони приїхали вже парою. І хтозна чи з’явились би ми, якби не було тих подій. Такі вони калейдоскопи людської долі.
Війна накривала своїм крилом наші родини, але ми вижили. Уклін і шана усім, хто відстояв нашу землю! І велика подяка всім тим, хто й зараз виконує таку непросту чоловічу роботу на Сході України! Патріотизм - це вчинки і дії за якими стоїть свідомий вибір кожного.

«Дневник благодарности Роду»
Ко мне часто приходят женщины с запросом про уверенность в себе. Они хотят изменений на работе, в отношении с партнером...

«Женские желания»
Казалось, что может быть естественнее, а вот нетушки… Оказывается за столь простым предложением: «Напишите свои 30 желаний», скрывается столько всего?! Способность спонтанно реагировать, идти за своим интересом и желать – все это качества нашего «внутреннего» ребенка. И у многих людей доступ к этой эмоциональной части себя перекрыт логикой, страхом, стыдом, виной.

«Отношения двоих»
Отношения двоих всегда начинаются с отношения к себе! В женском представлении часто присутствует идеальная картинка отношений. Ну а если что-то не складывается, то это ведь с мужчиной что-то не так. А как хорошо мы знаем сами себя?