Людмила Корольчук психолог, арт-терапевт

Усе єсть Бог, дивлюсь і плачу від усвідомлення того, Ми щастя хочем і удачу, та в тому й промисел його, Щоби відкрить дверцята серця, з душею розум поєднати, І мудрість простору побачить, дать тілу право відчувати.

Бо в тому суть життя живого, творить, любити, пізнавать, Крізь виклик труднощам зростати, душевну силу розвивать. Куди я йду і що я хочу? Як прагну себе проявити?, Нам в світлі треба об’єднатись, щоб в цьому світі мирно жити.

Шурхіт листя, на заході небо рожеве, осені миті… Ти їх збираєш, ніби перлини, на нитку життя, щоб не згубити. І в суєті, поміж тривог про красу пам’ятаєш, Бо є те, що наповнює душу живу, тепер точно це знаєш.

Цінність простих і важливих речей, теплого чаю, Муркіт кота, є інтернет, смс-ка «Скучаю!» В саду яблук врожай, щедрий такий, як ніколи, Діти, десь по світах та хочуть до рідної школи.

Поруч військові, у них погонах жовте з блакитним, Ти відчуваєш захист від них із словом привітним. Дихаєш свіжістю, вечір, свіча, електрика – цінність. Знаєш, багато випробувань, та в тебе є міцність.

І відчуття нової опори, що проростає, Пагоном світлим квітне із серця, з Богом єднає. Дух України, що пробудив пам’ять і волю, Силу дає надихатись і жить, у свою вірить долю. Тут і тепер візерунки життя звучать по-новому, Вечір, молитва, захисники, ми вас чекаємо вдома.

Вогонь кохання червоним запалав, Він трепетний і ніжний, ніби мак, Що у степу під вітром розквітав І зараз на шляху неначе той маяк.

Два серця чують одне одного здалека Їх Ангели звели не просто так. Світло в очах і бірюза просторів моря, Поклик мистецтва – це також добрий знак.

Любов у парі – Творця благословення І вірю я, що це для нас можливо, Бо в тому розвиток, гармонія, натхнення, Адже життя з любов’ю справжнє диво!